Back to Home

А Чи була Зрада?

Шумів дощ. Наче горох сипався і вдарявся об скло та підвіконня. Розбиваючись, кожна краплина видавала свій, особливий звук. Точнісінько як палички вистукують по поверхні барабана, так само краплі торохкотіли за вікном. Дощ то вщухав, то починався з новою силою. Вікно було привідчинене для провітрювання і через вузеньку шпарину долинала свіжа прохолода і аромат осіннього дощу. Хмари затягнули усе небо, і не те, що зірок, а й навіть місяця не було видно. Самотній ліхтар світив крізь вікно і відбивав на стіні та стелі тіні від струмків дощу, що, наче водоспадом, стікали по склі. Я лежав і споглядав відображення струмків на стелі. На стіні. На її тілі. Вона сиділа на мені. Очі були заплющені так, ніби вона спала. Хоча уві сні сексом не займаються. Рот був напіввідкритий, а брови напружені. Повільно і плавно вона рухала тілом, впершись руками в мої груди. Короткі чорняві пасма, скуйовджені від сну і сексу, стирчали у різні боки і час від часу лізли до рота. Наче їдучи верхи, вона то підіймала голову, то опускала. Усе це відбувалось дуже і дуже повільно.

 

Ротик відкрився ще ширше. Тепер вона глибоко вдихала і видихала. Її обличчя випромінювало блаженство без жодної посмішки. Зосереджена на відчуттях – вона реагувала на кожен мій рух. Маленькі пружні груди з набубнявілими сосками так і просилися, щоб до них доторкнулися. Та мої руки були зайняті. Я тримав її за тендітну талію і час від часу опускався на маленький задок, підтримуючи ритм і скеровуючи її. Худенька і ніжна дівчина, яку я бачу вперше. Вона кардинально відрізняється від моєї дружини. І коли я думаю про це – дощ стає сильнішим. Наче притлумлює мої думки шумом крапель.

 

Я вже й не пам’ятаю, коли востаннє моя дружина була такою. Отак сиділа на мені, плавно рухалася. І головне, ніжно і ласкаво. А ця дівчина наче грудка чутливості і теплоти. Повністю зосереджена на тому мокрому і гарячому місці, в якому я зараз. Мабуть, навмисне заплющила очі, щоб не відволікатись від задоволення. Вона тихо стогнала, а я вже й не знаю, чи моя благовірна відчувала зі мною оргазм, не кажучи вже про стогін. Чомусь після трьох років спільного життя ми почали дедалі менше займатися сексом. А коли й займалися, то якось дуже швидко і без особливих емоцій. Спочатку вона, мабуть, відчувала обов’язок. Усе відбувалося за графіком. Зняла труси, лягла і чекала, поки я зроблю свою справу. Раз на кілька днів. Потім графік трохи змістився і – уже раз на тиждень. А потім… Вечір закінчувався сваркою, щойно вона розуміла, чого я від неї хочу. Після цього я йшов у вітальню і лягав спати на дивані. За тиждень-другий ситуація повторилася і я, мов собака Павлова, запам’ятав: «полізеш до жінки – відхопиш».

 

Голод – ось що я почав відчувати. Голод не тільки за сексом, але і за близькістю. Близькістю зі своєю коханою. Тією самою, з якою я колись одружився. Милою, ніжною, пристрасною. А не холодною і злою. Крихітка, що от-от досягне оргазму на мені, дала те, чого я хотів – близькість, тепло і ніжність. Що ж сталося? Звідки вона взялася? Я зараз, посеред ночі, займаюся сексом із найпрекраснішим створінням. Як таке взагалі могло трапитися?

 

Важко думати, коли на тобі сидить чорнява дівчина з напіввідкритим ротом.

 

Пам’ятаю, як я прокинувся від дощу, що барабанним дробом молотив у вікно. На вулиці було ще темно. Я повернув голову набік. Там спала моя дружина.

Продовження читайте в збірці…